![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Бажання миру
10/6/22 17:04А бажання без мила помирити українців і росіян, воно працює тільки, коли росіяни вбивають українців? Воно працюватиме, коли українці вбиватимуть росіян? Якщо укрармія буде вести бойові дії на території рф, м? От всі ці люди нєтвайнє, мизамір, хорошіросіянє, їм так саме легко буде казати все те, що вони кажуть зараз?
(no subject)
25/10/16 22:52«Нова газета» провела журналістське розслідування. Вражає. Війну влаштували українські олігархи заради контрабанди сигарет. Для цього вони хитрістю втягнули Росію з США в свої контрабандні афери. Крим - прикриття. Тобто спочатку – прикриття, потім – афери. Логічно.
(Цікаво, що олігархи на заході України організували таку ж контрабанду без війни, але то таке).
Те, що ми приймали за війну РФ проти України, - це розборки контрабандистів. Посони, розходимося.
P.S. Авторка статті їздила на позиції ЗСУ в Авдіївку, виклала відео в Інтернет, потім ті позиції накрило вогнем. Співпало, буває.
Відкриття Америки
20/2/15 22:37Венедиктов тут у твіттері вибухнув аналітикою: ВВП воює з Америкою за Україну, внутрішній конфлікт жалюгідний/не коштує уваги. 
Охуєнно, я мушу зізначити. Тобто, спочатку, у нас тут громадянська війна, а тепер уже РФ воює з США, а Україна не при чому. Кульбіти думок небайдужих українському конфлікту росіян доставляють.
- Миколо, а що там таке в Україні відбувається?
- Росія з Америкою воює.
- І що, як там справи?
- Росія втратила тисячі військових, сотні танків.
- А у американців що?
- Не повіриш, вони взагалі на війну не з`явилися.
Щось мені здається, що волк ночью, думая залезть в овчарню, попал на псарню. (с)
Що, бляді ватні, не чекали? М?
____________
( по-русски )
Поет-переселенець
13/11/14 10:16Лауреат Шевченківської премії став вимушеним переселенцем і тепер шукає дах над головою. Поет і письменник Василь Голобородько залишив окупований Луганськ і приїхав в Київ. На два місяці прихисток поетові дали колеги по цеху. Де житиме після цього – поет не знає.
З Луганська, де прожив усе життя, Василь Голобородько їхати відмовлявся навідріз. Якнайшвидше тікати йому радили колеги зі Спілки письменників. Зважився лише коли місто завмерло.
Про дах над головою на новому місці подбала Спілка письменників. В Будинку творчості в Ірпені Василь Голобородько з середини липня, але чи надовго – невідомо. У Спілці кажуть: "Є можливість зараз проплатити йому місяць - продовжують на місяць, потім знову ходять шукають якісь кошти".
Василь Голобородько у радянські часи був поетом у вигнанні. Незручним для влади став ще у роки навчання. У 60-х його відрахували з університету, бо давав читати своїм одногрупникам роботу Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" З кінця шістдесятих і до 1988-го року Голобородька у Радянському союзі не друкують узагалі. Перша збірка поезій виходить в Америці, згодом – у Європі.
Письменниця Оксана Забужко каже: "Василь Голобородько – це справді гордість української літератури, української поезії. Україна просто зобов’язана номінувати його на Нобелівську премію з літератури. Ще Стус свого часу ставив його номером один серед поетів свого покоління".
Колеги по цеху написали листа до Президента з проханням виділити житло для поета-переселенця.
"Сором нам усім! Це тест на культурну націю – як ставиться культурна нація до тих поетів, які складають її славу", – обурюється Оксана Забужко.
Сам Василь Голобородько переконаний – в Україні є вимушені переселенці, яким житло потрібне більше, аніж йому. Він шкодує за залишеною в Луганську власною бібліотекою, постійно пише нові казки й поезії й чекає на повернення додому.
Василь Голобородько, письменник-переселенець:
Я жду, поки врегулюється там ситуація – будуть дотримуватись нашої Конституції, буде наша міліція й СБУ – тоді я буду повертатись туди.
Ганна Рибалка, Андрій Піскарьов, Леонід Коваленко, "5 канал".
http://www.5.ua/ukrajina/kultura/item/398024-laureat-shevchenkivskoi-premii-vasyl-holoborodko-pereselenets-z-luhanska
З Луганська, де прожив усе життя, Василь Голобородько їхати відмовлявся навідріз. Якнайшвидше тікати йому радили колеги зі Спілки письменників. Зважився лише коли місто завмерло.
Про дах над головою на новому місці подбала Спілка письменників. В Будинку творчості в Ірпені Василь Голобородько з середини липня, але чи надовго – невідомо. У Спілці кажуть: "Є можливість зараз проплатити йому місяць - продовжують на місяць, потім знову ходять шукають якісь кошти".
Василь Голобородько у радянські часи був поетом у вигнанні. Незручним для влади став ще у роки навчання. У 60-х його відрахували з університету, бо давав читати своїм одногрупникам роботу Івана Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація?" З кінця шістдесятих і до 1988-го року Голобородька у Радянському союзі не друкують узагалі. Перша збірка поезій виходить в Америці, згодом – у Європі.
Письменниця Оксана Забужко каже: "Василь Голобородько – це справді гордість української літератури, української поезії. Україна просто зобов’язана номінувати його на Нобелівську премію з літератури. Ще Стус свого часу ставив його номером один серед поетів свого покоління".
Колеги по цеху написали листа до Президента з проханням виділити житло для поета-переселенця.
"Сором нам усім! Це тест на культурну націю – як ставиться культурна нація до тих поетів, які складають її славу", – обурюється Оксана Забужко.
Сам Василь Голобородько переконаний – в Україні є вимушені переселенці, яким житло потрібне більше, аніж йому. Він шкодує за залишеною в Луганську власною бібліотекою, постійно пише нові казки й поезії й чекає на повернення додому.
Василь Голобородько, письменник-переселенець:
Я жду, поки врегулюється там ситуація – будуть дотримуватись нашої Конституції, буде наша міліція й СБУ – тоді я буду повертатись туди.
Ганна Рибалка, Андрій Піскарьов, Леонід Коваленко, "5 канал".
http://www.5.ua/ukrajina/kultura/item/398024-laureat-shevchenkivskoi-premii-vasyl-holoborodko-pereselenets-z-luhanska
Мапа України
29/8/14 15:57Інтерв’ю доходжалих, статевозрілих чоловіків, кадрових військових, десантників РФ, заблукавших у степах Луганщіни, доставляє. «Мамо, забери мене звідси». Уявляю, як буде виглядати інтерв’ю наступних, котрі зараз під Маріуполем готуються дійти до Одеси. Заблукавши у степах Запоріжжя, бідосі шлють звісточку рідним. «Мамо, я думав, що Одеса – це наступна зупинка після Маріуполя».
P.S. Українські пацифісти, тіхтопротивійни, ви тут є? Готуйте хусточки.
P.S.S. Товариші, купить їм вже хтось мапу України!
P.S. Українські пацифісти, тіхтопротивійни, ви тут є? Готуйте хусточки.
P.S.S. Товариші, купить їм вже хтось мапу України!
Бляді, сер!
19/3/14 14:58Сьогодні увесь день читаю у стрічці Фейсбука, що якийсь М. із «Свободи» наваляв якомусь з УТ-1 по мармизі. Ось він звірячий оскал українського націоналізму! А те що закатували просту людину, кримського татарина, до смерті і вбили українського військового, то так, дрібниці. Не варто уваги.
History repeats itself
18/3/14 22:06Каже – коли жили в окупації, то таке з людьми не робили, як оце показують тих тітушок... А ще розповідає, як її бабуся, моя пра-, вчепилася в гаптоване рядно, яке німець тяг із скрині. Так вчепилася, що він уже автоматом переклацнув. То вона кинула йому ту ряднину межи очі: "Та бери, чортяко, може, очі нею собі накриєш!". Мама цю історію розказувала чомусь, коли ми обговорювали з нею аннексію Криму... (c) Ольга Герасим'юк
