Китайські бандерівці

Розкажу, як правильно виростити расово правильного бандерівця на чужині, розповідь з уст учасниці процесу Зої Гедз.

"Кохайтеся, чорноброві,
та не з москалями"

Значить, приїхали Гедзі в Шанхай посеред навчального року і вирішили, шо пробуватимуть влаштовувати дітей в школу десь між семестрами, за два місяці суворого хоумскулінгу діти лізуть на стіну і за порадою знайомих батьки відводять їх в школу при російському консульстві (бо порівняно недорого). І панєслась.

Українців в школі ділять на правильних і неправильних. Гедзі були неправильні, бо українці ж і за путіна якось не особливо вписуються.
І тут хлопчик, менший, своєму другові, консульському сину, в якісь розмові за путіна розказав, як бачив на Закарпатті мішені з відповідним зображенням, куди туристи стріляли з пневматики. Класовод, ідейна мадам, це чи почула, чи хто розказав, вивела дитину в коридор і заставила 45 хвилин "смотреть в глаза человеку, в которого ТЫ стрелял и благодаря которому ты учишься и живёшь". 45 хвилин. В глаза путіну.
Батькам вона розказувала: "мне Родина доверила своих детей, а я ещё на ваших должна распыляться".
По школі пішли страшні казки на тему, що в Гедзів дома збираються люди в чорних масках і стріляють в зображення вєлікого чєловєка.
Малий, втомлений й.бнутістю вчительки, кожного ранку перед уроками на дошці малював тризуб, доводячи педагога до сказу.
За місяць такої війни батьки забрали дітей зі школи. Краще переплатити, але мати спокій, аніж оце все.
Але. Хлопець тепер, а вони київські, навіть з друзями на російську не переходить, надивившись в очі путіну, розумієте, що до нього відчуває, а "слава Україні" пише навіть на нейтральних китайськомовних каменюках.
Якби який правильний українець хотів би сформувати такого ідейного русофоба і затятого бандерівця в такому юному віці, у нього б не вийшло.
Амінь.

(с) Юля Смаль