![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Я вже так звикла за тиждень слухати якісь політичні дебати, що пройшлася містом з Радбезом ООН в навушниках. Такого трешака, як сьогодні, я там ще не чула. Головоонкцап допиздівся, що британці сфальсифікували хімічну атаку в Сирії, і він з вірними союзниками з африканських країн, тексти яким явно на раше писали, превентивно звинувачували США з союзниками у майбутніх бомбежках В̶о̶р̶о̶н̶е̶ж̶а̶ Сирії (схоже, що вони на них дуже розраховували, і дуже розчаровані, що їх досі нема).
Спіч головоонкцапа мені живо нагадав совєцьку пропаганду про ужоси загниваючого Заходу мого дитинства.
Розп'ятий хлопчик нервово курив у порівнянні з страшилками, які вони там несли. В Сирії мир і комунізм, а злочинний Захід хоч і має ці кадри, але скриває їх от общественності. На згадке когось з африканських послів про масонів в мене впав якоби 4ж від Київстар. Точно змова. Я повернулася в реальність.
В магазині українське радіо грало невмирущих "Наркоманів на городі" братів Гадюкіних, а продавчині з охоронцем обговорювали що стільки жерти (на Пасху) ніззя, і пора вже на городи, щоб схуднути.
(с) Наталія Зубар via Facebook
no subject
no subject
no subject