Хлопець, років так зовсім юних, реве в телефон на всю вулицю:

- Я їй плюшевого ведмедя! Здоровенного! Як придурок, тягнув того ведмедя, як ідіот якийсь. Та той ведмідь, як вона ростом. Може і більший. А м'якший, то точно, бо ті вічні "я груба, я груба"*, за шкіру вхопиться, ледве двома пальцями є за що триматися, і кричить, шо груба. А вона що? А вона мені вечерю зготувала і труси. Ти поняв, та? Поняв?

Я майже біжу за ним, щоб дослухати, чим та драма закінчилась:

- Та якби я їв і міняв труси тільки по святах, то шо я за мужик такий? Я тебе питаю, шо я за мужик?!

(с) Марта Голосовська via Facebook

P.S. "груба" - це "товста". Діло було у Львові.