Одеський трамвай...

...як невичерпне джерело антропологічного матеріалу.

Їду собі, на Лузанівці (це пляж) входить група тьоть гарно за 50. Стають біля мене. Починають розмову, і раптом: - Ой, як можна жити в Одесі і не любити моря!? От як він так може!? І нормальний ніби чоловік. І молодий ще ж. Ну скільки йому там років!? 70 десь. Так, 70, мені 69, йому 70.

Я ледве на наступній зупинці не вивалилася у двері. Чорт, як я відстала від життя. Коли ця жіночка почала говорити, я подумала, що про свого онука або сина.