Петрарка про Інтернет

[irenetrix]

Лаура спить. Он-лайн її нема.
Зелений вогник згас в її балачці,
І моє серце спорожніло, наче
Гаї, коли гуляє в них зима. 

Вона не пише вже мені сама,
Усе мовчить, така у неї вдача,
Вона мене не любить, я це бачу,
Хоча в моїх очах тепер - пітьма. 

До пекла в грудях я потроху звик,
Зроблю собі-но блог альтернативний –
Жіноча аватарка, дамський нік.
Всі думають, що я такий активний,
А це так виривається мій крик,
Мій стриманий в горлянці крик тваринний.

(с) Євгенія Чуприна