Сон

6/8/16 22:27
irenetrix: (Default)
Першої ж ночі після повернення з лікарні, коли Бембі сторожко, але задоволено розтягнувся на улюбленій домашній канапі, він бачив жахіття. Снилося, що він сидить на цирковій арені, просто посередині жовтого, чомусь устеленого старим паркетом, а не засипаного піском циркового кола. Сидить при столі, уставленому темними пивними пляшками зі скла. Судячи із запаху, який протяг доносив до Бембі, у пляшках був міцний чорний чай. Просто напроти нього, з іншого боку столу, сидів якийсь дуже знайомий дядько. Дядько мав пишну бороду та окуляри. Тримав пляшку в руці, посьорбував із неї чайок та дивився з огидою на Бембі. На глядацьких місцях вгадувався аншлаг, хоча там і панували темрява й тиша. Холодні й осудливі погляди штрикали його в спину, ніби викрутками. Бембі відчув, як у нього виступив піт.

— Звідки я тебе знаю? — запитав він бороданя.

Той у відповідь презирливо усміхнувся, видобув звідкілясь сигаретку і запалив. Над столом акуратними хмаринками закружляв сивий дим, але Бембі здалося, що він чує сморід паленої гуми.

— Як почуваєшся, песику? — порушив нарешті мовчанку бородатий.

— Чого це я песик? — обурився Бембі.

— Ну, а хто ж ти?

— Людина, — дещо невпевнено промугикав він.

— Хо-хо, ви чуєте, панство? — звернувся бородань до невидимої аудиторії. — Цей пес, що вбиває людей за єдиною командою господаря, вважає себе людиною!

Довкола засвистіли й затупали ногами, в бік столу, за яким вони сиділи, з трибун полетіло каміння. Бембі отримав кілька болючих ударів по шиї, бородатому поцілили в обличчя, від чого скельце його окулярів тріснуло та проросло павутинкою. Кілька цеглин потрапили на стіл і перекинули пляшки. Ті з брязкотом закотилися під стіл, з них засюрчало. Чай вільно розтікався підлогою, утворюючи під столом величезну калюжу. Бембі хотів був зірватися з місця і помститися кривдникам, але зрозумів, що його кінцівки примотані до стільця скотчем.

— Бачиш, песику. У тебе, як у тварини, існує реакція тільки безпосередньо на подразник. Причинно-наслідкові зв’язки — це те, чого тобі не допетрати. Ти не здатний навіть почати розбиратися в тому, що стало причиною. А я — людина. Я розумію, песику, що це все не просто так, що людей треба ще довести до того, аби вони юрбою тебе закидували, та ще і — прошу зауважити — мене, авторитетного і безневинного, з тобою разом.

Бородань зняв побиті окуляри, випустив важку хмару тютюнового диму в лице Бембі.

— Твоя проблема в тому, що ти сліпо служиш своєму господареві, тому, хто наповнює твою мисочку і прибирає за тобою гівно. Це хороша риса, якщо ти — тварина. Але ти людина, ти чоловік, ти навіть громадянин, — дядько гидливо скривився на Бембі, — у тебе ж, сучий ти сине, мають бути гідність і гордість. У тебе є людське і громадянське право вийти з підпорядкування злочинців.

— А ще в мене є наказ.

— Який, на хуй, наказ?! — скипів бородань. — Калічити і вбивати? А як же твоя честь?

— Моя честь — виконання наказу.

— Я зрозумів. Я все зрозумів.

Дядько підвівся зі стільця і обійшов довкруж стіл із пляшками, стілець із Бембі і калюжі, що витекли з пляшок.

— На твоє нещастя, виродку, ти і твої, так би мовити, побратими та однодумці, — відкашлявся на цих словах бородатий, — не уникнуть заслуженого покарання. Українці — святий народ, ми можемо силою думки перетворювати прощення на праведну лють, а чай — на бензин! Спустити ляльок! — раптом голосно і страшно крикнув він кудись угору.

Бембі не встиг навіть здивуватися, аж згори, і справді подібні до ляльок-маріонеток, підвішених за шию на грубезних мотузках, спустили весь їхній загін. Бембі з жахом дивився на цих мертвих чоловіків, з якими він служив не один рік, на вивалені язики та посинілі обличчя, на тяжкі військові черевики, що не діставали до землі якихось кількадесят сантиметрів. Упізнавав когось, когось — ні. Раптом повішені закружляли по колу, затанцювали, ніби десь угорі, під куполом, запрацювала карусель. Серед танцюристів він устиг помітити Іванича.

— Начальство запрошує тебе до танцю! — знову вступив бородань. — Це наказ!

Переляканий до смерті Бембі лише коротко поскиглював. Його завжди переконували, що він ніколи не відповідатиме за свої дії, і від того, що його так обманули, йому було по-дитячому страшно.

Бембі зібрався був просити про помилування, але тільки-но відкрив рота — і відчув, як знайома вже рука боляче вчепилася йому в ліву щоку і затулила рота. «Ох, невже?!» — майнуло йому в голові. Утім, білявка, яка справді стояла у нього за спиною, не дала довго думати. Відпустила рот, Бембі ковтнув повітря на повні груди й почув, як вона шорхнула об коробок сірником, викликаючи вогонь. Зауважив дивний жест бороданя, від якого калюжі під ногами миттєво й різко запахли бензином. З-поза його плеча полетів у калюжу запалений сірник, під ногами стало гаряче, побратими у зашморгах закружляли над головою веселіше.

Публіка на трибунах дивилася мовчки. Із сумом, із розумінням, без жалю.

Бембі охопила паніка, він намагався якось вирватися з пастки, але тільки й міг, що смикатися і верещати. Раптом бородань наблизився до нього впритул, заспокійливо торкнувся плеча:

— Не верещи так. Умирати треба гідно. От дивися на мене.

Він обійшов стіл, уже завойований полум’ям, всівся на охоплений вогнем стілець і спокійно дивився на Бембі.

— Я просто проконтролюю, щоб ви, виродки, потрапили саме до пекла. І щоби за жодних обставин звідти вас не випустили. Просто проконтролюю, — кинув він у бік палаючого Бембі.

Бембі востаннє смикнувся, закричав, згадав, що цього бородатого він бачив на п’ятидесятигривневій купюрі, і вивалився зі свого жахіття на мокре від поту і слини ліжко.


Олексій Чупа "Казки мого бомбосховища"
irenetrix: (Default)


"... у нас взагалі дуже дивно виглядає Закон про ветеранів. Він залишився ще радянським. При цьому у нас чомусь ветерани «вєлікой атєчественной» воювали аж до 1956 року. Постає питання – проти кого? Коли ж ця війна закінчилася в Україні? Виходить, що не в 1945-му! Зрозуміло, що війська НКВД вели боротьбу з українським підпіллям – аж до 1956 року.

Тому всі ті так звані «ветерани» там увічнені. Вони не мають жодного стосунку до німецько-радянської війни 1941-1945 років. Про це треба не просто говорити, а кричати! Треба знати їхні біографії і за яких обставин кожен з них загинув, за які заслуги його там поховали?

Це абсолютно не означає, що ці могили слід знести. Хай залишаються, бо це, навпаки, говорить про масштаб опору і напруженість боротьби українського підпілля. Але з`явитись чітке розуміння – це вороги, які загинули внаслідок успішних операцій повстанців.

Боротьба ОУН до 1956 року – це не вигадка істориків, і підтвердження цьому – ось ті могили ворогів, які поховані у Львові".

Руслан Забілий via Гал-інфо
irenetrix: (Default)
Одягла сьогодні футболку «Севастополь – це Україна».
Чоловік каже: «Це провокаційно-патріотична футболка».
Я: «?»
Він такий: «От побачить тебе росіянин, от ти подумала, як страждатиме?»
Журбинка.
Те, що викликатиме у росіян піну з рота – то провокаційна патріотичність.
Цікавий термін. Я - провокаційна патріотка.
irenetrix: (Default)
Пішла купити м’ясний фарш на ринок. Далі наводжу свій діалог з продавчинею (вівся українською):
Я (замислено): - Дайте пів- …, - тицяю пальчиком у миску з фаршем.
Продавчиня (зацікавлено): - Півмиски?
Я (нерішуче): - Нє… Пів-…
Вона (натхненно): - Півтора кілограма?
Я (рішуче): - Півкілограма.

- Надрукуйте нам, будь ласка, на чорному дизайнерському папері оце.
- Добре, це буде коштувати 65 грн аркуш.
- Е… Ні, друкуйте на простому папері.

Йду з роботи. Мене обганяють хлопець з татом.
Хлопчик: -Тато, давай швидше, я до туалета хочу.
Тато: - Так треба було там сходити ж.
Хлопчик: - Тато! Я не міг там! Там (драматична пауза) ДИРКА!
Тато: - Тоді прискорюємося.
irenetrix: (Default)
- А у вас карти є?
- Є.
- Скільки?
- Десять гривень
- А якщо поторгуватися?
- Одинадцять.
irenetrix: (Default)
Я: в якому місті помер Іван Мазепа?
Учень: у Єврейцях!
Я: ???
Учень: у Махновцях?!
Я: ???
Учень: ну, їх дуже не люблять росіяни!
Я: може у Бандерцях?
Учень: точно!

Василь Павлов via Facebook
irenetrix: (Default)
Почитала я "Трубадури імперії" Єви Томпсон там, де про "Війну і мир" Толстого. Дійшла висновку, що українській літературі конче необхідний такий роман. 4 томи поганої прози, зі вставками про артилерію та польською. Називатися буде "Зрада та перемога". Роман у чотирьох частинах ні про що.
irenetrix: (Default)
Таксист розчулився з моєї української, подякував за можливість говорити на солов'їній (цитата) і з вдячності вирішив зробити мені нічну екскурсію Харковом (як понаєхавшей же очевидно!) Дізналася, що Леонід Биков народився в Харкові на Москалівці, Гурченко була коханкою Кушнарьова, в метро є таємний бордель*, що працює по ночах і з якого харчуються Гепа і Допа, і багато ще нового і несподіваного. Вирішила далі прикидатися туристом!


*(Виявляється, що є два варіанта на різний смак і гроші. Один - стоїть в депо, і при аварійному освітленні (типу хто хоче в темряві чи то стестяється). Другий - потяг вночі їздить і там девачки роблять всякі шоу типу як на шестах. Да і головне: самі Гепа і Допа туди вночі ходять! Чи то їздять! І ще - йому це сказав охоронець метро. Я з величезним зусииллям змушувала себе не ржати і питала: - Шо, правда? Я схоже пройшла тест на дипломата, бо так і не заржала).

Natalia Zubar via Facebook
irenetrix: (Default)
Чоловік розповів.

Маршрутка. Дівчинка з кулькою сидить. Мати стоїть.

Дівчинка: Мамо, а завтра 23 лютого!

Мати: Ми не святкуємо день окупаційної армії!

Дівчинка: ...

_________

Муж рассказал.

Маршрутка. Девочка с шариком сидит. Мама стоит.

Девочка: Мама, а завтра 23 февраля!

Мама: Мы не празднуем день оккупационной армии!

Девочка: ...
irenetrix: (Default)
Дзвонили мамо (із Севастополя), сказали, що треба їсти вітаміни - квашену капусту, а грейпфруті – некорисні.
_____________

Звонила маман (из Севастополя), сказала, что нужно есть витамины - квашеную капусту, а грейпфруты - неполезны.
irenetrix: (Default)
 ...тільки й лишився оце на фото, що висушений на жужелицю дядько з біло-голубим шарфом, оточений майданним людом, як хворий лікарями: коли йому налили чаю й дали бутерброда, він зненацька заплакав — стояв, хлипав, трясся цілим тілом і не міг угамуватися, і все показував нам, ніби виправдовуючись, свої руки, два чорні, розчепірені дерев’яні корчі долонями догори: «всю жизнь… всю жизнь на шахтє проработал… вот етімі рукамі… за што… за кусок хлєба… сто гривень дірєктор обєщал… прівєзлі, дєржат в вагонє, трєтій дєнь нє кормят…», — і все тицяв людям перед очі, як довідку про несудимість, ті понівечені руки з негнучими цурпалками пальців — все, що мав до пред’явлення в обороні своєї особи…


Оксана Забужно "Альбом для Густава"

irenetrix: (Default)
Прочитала, що Крим "випадково" дістався Україні. Це, вибачте, як? Він "випадково" з'єднався з нею Перекопським перешийком?
irenetrix: (Default)
Замело нас по самі вуха. Вчасно я годувальницю для пташок повісила, нічого сказати. Бідолашних горобців увесь день зносило вітром за вікном. А в Севастополі вчора було +18. Куди дивиться СБУ? :)
irenetrix: (Default)


Йду по вулиці, чую дівчинка каже: тато, коли будемо повертатися додому, треба не забути купити морозиво.

Українською, до речі, сказала.

irenetrix: (Default)
 

 

Знайшла в Сімферополі таксиста, щоб перевіз через кордон. Водій - кримський татарин, всю дорогу крутить моторошний шансон. За 1 км до російського КПП мовчки змінює диск і ставить українські народні пісні. Російські митники оглядають машину під гучне "Встань, козацька славо, Засвіти знамена".

Від'їжджаємо, знову мовчки ставить шансон. Протест - справа тонка.

(c) Maria Shubchik

 

Картина маслом

Телефонує мені один хороший товариш і каже, що хоче передати 50 баксів.
-
Я під твоїм будинком, вискакуй.
-
Ага, - шамкаю у відповідь. - Зараз спробую.
І виглянувши у вікно, бачу на лавках біля будинку з десяток "дівчат", що кожного вечора вигулюють своїх онуків і перемивають кістки всім, хто проходить повз. А серед них моя мама з моїми ж дрищами.
"
Нє, так не цікаво"- думаю собі. Набираю Сергія і кажу:
-
На лавках сидять жінки. Підійди і запитай Зою Василівну Регешу. Єслі шо, вона в зеленому халаті. Потім скажи, що дізналися ніби вона голосувала за Порошенка, і от їй від нього подяка. Тільки так, щоб всі бачили, розверни той полтос ...
Cказано - зроблено.
Спостерігаю. Підходить чувак більше 100 кг живої ваги, щось говорить, всі дружно тичать пальцями в маму, він достає гроші і віддає їй.  
Через секунду крики:
- І я! І я за нього голосувала!!!
І відповідь:
-
Інформація про вас ще не надійшла. Очікуйте!

За 5 хвилин половини бабусь на лавках вже не було, а інші сиділи мовчки з такими нещасними обличчями ...

(с) Володимир Регеша

 

 

Стус

4/9/15 21:00
irenetrix: (Default)

Боже, не літості - лютості,
Боже, не ласки, а мсти,
Дай розірвати нам пути ці,
Ретязі ці рознести.

Дай нам серця неприкаяні,
Дай стрепіхатий стогнів,
Душ смолоскипи розмаяні
Меж чужинецьких вогнів.

Пориве, пориве, пориве,
Разом пірвемося в лет.
Бач, - розтивається зориво,
Хай і на смерть, а - вперед.

Благославенна хай буде та
Куля туга, що разить
Плоть, щоб її не марудити
В перечеканні століть.

Боже, розплати шаленої,
Боже, шаленої мсти,
Лютості всенаученної
Нам на всечас відпусти.

irenetrix: (Default)

Сашко Ушкалов.  «БЖД».


Наближається північ. Перші чотири таксис­ти, щойно я їм кажу, що в мене непідйомне тіло, відразу ж звалюють. П'ятий виявляється більш говірким.

Шостим виявляється якийсь старпер на до­потопній волзі. Він повільно й упевнено їде по­серед вулиці, наче танк на параді.

—Добрий вечір, – спиняю його я, – шеф, до «низьких»...

—Стоп, ти што, бандеровєц? – уриває мене він із нажаханими очима.

—Ні, – кажу я якомога спокійніше, – а ви що, бандерівців боїтесь?

—Боюсь, бандіти ані. Помню, как в Дрогобічє камсамолку ізнасіловалі, а дєвочка ж токо в камсамол вступіла.

—Мда... Жаль ... – співчутливо киваю я, – ну то що, поїдемо?

—Аєщьо ані полавой член атрєзалі... – не вга­ває він.

—Кому, комсомолці? – навіщось питаю я.

—Нєт, єйо другу...

—Ну, а друга ж за що?

—Дек нє знаю, даже разбіраться нє сталі, а он і камсамольцем па-моєму нє бил... проста витащілі іх с сєновала і ізнасілавалі...

—Стривайте, ви ж казали, що другові член відрізали...

—Атрєзалі-атрєзалі... А патом ізнасіловалі...

– Ну-ну, – киваю я, – щасливої вам дороги... Волга так само повільно звалює з-перед моїх очей.

irenetrix: (Default)
Вся історія відносин між Москвою та Україною на протязі більше, як 250 літ, з моменту злуки цих двох держав є планомірне, безоглядне, безсоромне, нахабне нищення української нації всякими способами, вщерть до стертя всякого сліду її, щоб навіть імені її не лишилось.

 

Винниченко Володимир Кирилович

 
__________________________


Вся история между Москвой и Украиной на протяжении больше, чем 250 лет, с момента объединения этих двух государств — планомерное, безоглядное, бесстыдное, наглое уничтожение украинской нации всякими способами, всякими способами, даже до стирания всякого следа её, чтобы даже имени её не осталось.

 

Винниченко Владимир Кириллович 

irenetrix: (Default)

Англійськими словами «Russia» і «Russian» перекладається більш ніж десяток російських слів і виразів. У російській мові є слово Россия, або російський народ чи держава (цьому слову надала ваги «Історія» Карамзіна). У російській мові є також і давніше слово Русь, яке позначає державу, що існувала до монгольської навали в XIII столітті і центром якої був Київ. Слово Русь іноді використовується в російській мові для поетичності і охоплює всіх східних слов’ян — воно може включати росіян, білорусів та українців; у деяких випадках ним називають лише українців і білорусів. В останньому разі слово Русь відповідає давньому англійському слову «Ruthenia» (Рутенія), яке позначає сучасні Білорусь та Україну, взяті разом, але не «Muscovy» (Московію), тобто Росію. Отже, переклад слова Русь як «Russia» (Росія) є неоднозначним, але саме так його здебільшого перекладають американські історики. Крім того, є російський вираз «московское государство», який раніше перекладався англійською мовою як «Muscovy». Він стосується держави з центром у Москві, яка виникла в XIV ст., після монгольської навали (місто Москва було засноване в XII ст.). Ця держава виявилась захланною до земель (якою ніколи не була Київська Русь) і поглинала землі своїх сусідів доти, поки цієї експансії не було зупинено в 1991 р.; на той час вона називалася СРСР. Важливо пам’ятати, що спершу Московія не називала себе Россия; ця назва почала вживатися в XVII ст., а офіційно використовуватися — у XVIII ст. Крім того, слід пам’ятати, що … в Московії не було усвідомлення того, що вона є продовженням Київської держави. Немає жодних ознак того, що Іван Грозний або його попередники будьколи розглядали Україну або Білорусь, які тоді перебували під польсько-литовським правлінням, як батьківщину московитів. Отже, поняття «возз’єднання» трьох східнослов’янських народів, яке пропагували російські ідеологи XVIII ст., було винайдене наприкінці XVII ст., не було невід’ємною частиною самосприйняття московитів у XV і XVI ст. Московія зрештою поглинула Україну та Білорусь не тому, що палко бажала возз’єднання (якого не могло бути, тому що ніколи не було жодного об’єднання), а тому, що вона розширювалася в усіх напрямках.


Томпсон, Ева М. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм./Пер. з англ. М. Корчинської

Profile

irenetrix: (Default)
irenetrix

July 2017

S M T W T F S
      1
2345678
9101112131415
16 171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom
Page generated 28/7/17 04:50

Expand Cut Tags

No cut tags