irenetrix: (Default)
У Львові.

- Перепрошую, я доїду до Бандери?
- Пам'ятника?!
- Ні, вулиці.

А сама думаю, навіщо мені пам'ятник вночі?
irenetrix: (Default)
Слухаю, як бабка за стіною говорить з сусідкою, розказує, як зняти порчу і як боротися з циганами. Розказує, як приворожувати і гадати. Толкує сусідці сон.
ЯКЩО ВОНА УМІЄ ТОЛКУВАТИ, ШАРИТЬ У МАГІЇ І ЯСНОБАЧЕННІ, ТО ЯКОГО Я ВЖЕ 100 РАЗ ЇЙ ПОЯСНЮЮ, ЯК ТЕЛЕФОНОМ КОРИСТУВАТИСЬ?

@hrybovskiy via Twitter
irenetrix: (Default)
Боснійська: чай

Болгарська: чай

Хорватська: чай

Чеська: чай

Македонська: чай

Російська: чай

Сербська: чай

Словацька: чай

Словенська: чай

Українська: чай

Польська: ...

Польська: *вдихає*

Біларуська: Ні, ні!

Польська: Гербата!


P.S. А чайник в них чайник.
Tags:
irenetrix: (Default)
«Нова газета» провела журналістське розслідування. Вражає. Війну влаштували українські олігархи заради контрабанди сигарет. Для цього вони хитрістю втягнули Росію з США в свої контрабандні афери. Крим - прикриття. Тобто спочатку – прикриття, потім – афери. Логічно.
(Цікаво, що олігархи на заході України організували таку ж контрабанду без війни, але то таке).
 
Те, що ми приймали за війну РФ проти України, - це розборки контрабандистів. Посони, розходимося.
 
P.S. Авторка статті їздила на позиції ЗСУ в Авдіївку, виклала відео в Інтернет, потім ті позиції накрило вогнем. Співпало, буває. 
irenetrix: (Default)
Генерал і два полковники виховують комбата після відвідування передової ...
- Ви в армії чи де? Бирок на зброю немає, в бліндажах якісь банки з салом, лопати й пічки не пофарбовані ... до речі, а де ваша схема розміщення особового складу з номерами мобільних телефонів, де ящик для їх зберігання ...? Організуйте централізований склад з документацією, інструмент видавайте за потреби, з урахуванням ...
- Е-е-е-е ... а воювати коли?
- Майоре, не єбіть мені мозок ... всілякою хуйнею ...

Констянтин Машовець

Генерал и два полковника воспитывают комбата после посещения передовой...
- Вы в армии или где? Бирок на оружие нету, в блиндажах какие-то банки с салом, лопаты и печки не покрашенные...кстати, а где ваша схема размещения личного состава с номерами мобильных телефонов, где ящик для их хранения...? Организуйте централизованный склад с документацией, инструмент выдавайте по потребностей, с учётом...
- Э-э-э-э... а воевать когда?
- Майор, не ебите мне мозг... всякой хуйнёй...

Константин Машовец
irenetrix: (Default)
З польської статті мені найбільше сподобалось те, що «Кассандра» страшна для поляків. От не знала я, чим їх можна злякати. Ся похвала, по-моєму, найбільша, а то вони все хвалять нас за «тихий смуток», «резигнацію» і подібні зовсім не страшні речі, та пора вже їм завважити, що й ми можемо мати «сильну руку». (c)

Леся Українка


Які пугливі в нас сусіди, оу!
irenetrix: (Default)
- Куме, Ви в мене розумний, поясніть, для чого Китай має 33 000 сучасних танків?
- Розумієте, куме, там де китайські солдати готуються провести відпустку - дуже погані дороги.
Tags:
irenetrix: (Default)
Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою практичні консеквенції. Ми повинні — всі без виїмка — поперед усього пізнати ту свою Україну, всю в її етнографічних межах, у її теперішнім культурнім стані, познайомитися з її природними засобами та громадськими болячками і засвоїти собі те знання твердо, до тої міри, щоб ми боліли кождим її частковим, локальним болем і радувалися кождим хоч і як дрібним та частковим її успіхом, а головно, щоб ми розуміли всі прояви її життя, щоб почували себе справді, практично частиною його.

Іван Франко
irenetrix: (Default)
"...принцип мовно-культурної рівноправності в постколоніальний період демагогічно використовується в інтересах колишньої імперської культури і саме представники імперського народу найбільше на ньому наголошують. Насправді ж дотримання цього принципу в країні, де національну мову тривалий час витісняла імперська, є не чим іншим, як підступним впровадженням культурного дарвінізму або, в деяких випадках, і культурного геноциду."
irenetrix: (Default)
Вона палко говорила про гноблення царським самодержавством рідної України, про русифікацію українців і інших народностей, які входили в Російську імперію, її сірі очі запалювались вогнем ненависті до великоруського самодержавства.

Недарма на запитання пана Нестора, що їй привезти з Грузії, Леся Українка відповіла: «гострий кинджал, як емблему для боротьби з ненависним ворогом». Він ретельно виконав її побажання. Даруючи восени 1896 р. зро­блений майстрами­ дагестанцями кинджал (невеликий, з кращої криці, ручка і піхви зі срібла з гравіруванням), він сказав ті слова, які вона й хотіла почути: «Панночко Лесю, будьте тверді у Вашій благородній роботі, як кри­ця цього кинджала, і гострі в слові, як його лезо».


Л. Мірошниченко. Леся Українка. Життя і тексти
irenetrix: (Default)
Карпенко-Карий оповідав, що коли він служив у Херсоні ще молодим писарчуком, то випадково попав на зібрання, на якому промовляв Пильчиков, тоді гімназіяльний учитель, і та промова зробила на нього таке вражіння, що він став свідомим українцем і в нього з'явилася любов до України.
Чикаленко Є. Спогади.


Яке страшне місто виявляється. Отак живеш собі спокійно, а раптом приїхав до Херсону і зась, хлопці, зась. Ти вже свідомит.
irenetrix: (Default)
Справа не в часі, справа в припиненні агресії.
Не буває ніякого прощення під час агресії. Якщо по тобі х*рять градами, а ти шукаєш не як би краще відбитися та захистити слабких, а як би "пробачити", ти не високодуховна людина, ти безнадійний йолоп та швидше за все боягуз.
Не буває також ніякого прощення під час підготовки до нової агресії. Інша сторона нарощує військову міць та розповідає по телебаченню про недокраїну, у який живуть недолюди, а ти толочиш про пробачення? Ти таки йолоп та боягуз.
Про прощення можна буде говорити після того, як московити позбудуться значної частини імперства, навчаться поважати оточуючих та нести відповідальність за власні дії. Та принаймні хоча б визнавати, що то їхні дії, а не "ополченці купили у воєнторзі і тому на украіне гражданская вайна".
А оскльки за останні років так 200 вони ані трохи не змінилися, то прощення може не бути і 70, і 100 років, і більше, якщо нам пощастить і ми вціліємо як нація (і якщо московити теж вціліють). І це нормально.

Ілона Щириця (с)

Сон

6/8/16 22:27
irenetrix: (Default)
Першої ж ночі після повернення з лікарні, коли Бембі сторожко, але задоволено розтягнувся на улюбленій домашній канапі, він бачив жахіття. Снилося, що він сидить на цирковій арені, просто посередині жовтого, чомусь устеленого старим паркетом, а не засипаного піском циркового кола. Сидить при столі, уставленому темними пивними пляшками зі скла. Судячи із запаху, який протяг доносив до Бембі, у пляшках був міцний чорний чай. Просто напроти нього, з іншого боку столу, сидів якийсь дуже знайомий дядько. Дядько мав пишну бороду та окуляри. Тримав пляшку в руці, посьорбував із неї чайок та дивився з огидою на Бембі. На глядацьких місцях вгадувався аншлаг, хоча там і панували темрява й тиша. Холодні й осудливі погляди штрикали його в спину, ніби викрутками. Бембі відчув, як у нього виступив піт.

— Звідки я тебе знаю? — запитав він бороданя.

Той у відповідь презирливо усміхнувся, видобув звідкілясь сигаретку і запалив. Над столом акуратними хмаринками закружляв сивий дим, але Бембі здалося, що він чує сморід паленої гуми.

— Як почуваєшся, песику? — порушив нарешті мовчанку бородатий.

— Чого це я песик? — обурився Бембі.

— Ну, а хто ж ти?

— Людина, — дещо невпевнено промугикав він.

— Хо-хо, ви чуєте, панство? — звернувся бородань до невидимої аудиторії. — Цей пес, що вбиває людей за єдиною командою господаря, вважає себе людиною!

Довкола засвистіли й затупали ногами, в бік столу, за яким вони сиділи, з трибун полетіло каміння. Бембі отримав кілька болючих ударів по шиї, бородатому поцілили в обличчя, від чого скельце його окулярів тріснуло та проросло павутинкою. Кілька цеглин потрапили на стіл і перекинули пляшки. Ті з брязкотом закотилися під стіл, з них засюрчало. Чай вільно розтікався підлогою, утворюючи під столом величезну калюжу. Бембі хотів був зірватися з місця і помститися кривдникам, але зрозумів, що його кінцівки примотані до стільця скотчем.

— Бачиш, песику. У тебе, як у тварини, існує реакція тільки безпосередньо на подразник. Причинно-наслідкові зв’язки — це те, чого тобі не допетрати. Ти не здатний навіть почати розбиратися в тому, що стало причиною. А я — людина. Я розумію, песику, що це все не просто так, що людей треба ще довести до того, аби вони юрбою тебе закидували, та ще і — прошу зауважити — мене, авторитетного і безневинного, з тобою разом.

Бородань зняв побиті окуляри, випустив важку хмару тютюнового диму в лице Бембі.

— Твоя проблема в тому, що ти сліпо служиш своєму господареві, тому, хто наповнює твою мисочку і прибирає за тобою гівно. Це хороша риса, якщо ти — тварина. Але ти людина, ти чоловік, ти навіть громадянин, — дядько гидливо скривився на Бембі, — у тебе ж, сучий ти сине, мають бути гідність і гордість. У тебе є людське і громадянське право вийти з підпорядкування злочинців.

— А ще в мене є наказ.

— Який, на хуй, наказ?! — скипів бородань. — Калічити і вбивати? А як же твоя честь?

— Моя честь — виконання наказу.

— Я зрозумів. Я все зрозумів.

Дядько підвівся зі стільця і обійшов довкруж стіл із пляшками, стілець із Бембі і калюжі, що витекли з пляшок.

— На твоє нещастя, виродку, ти і твої, так би мовити, побратими та однодумці, — відкашлявся на цих словах бородатий, — не уникнуть заслуженого покарання. Українці — святий народ, ми можемо силою думки перетворювати прощення на праведну лють, а чай — на бензин! Спустити ляльок! — раптом голосно і страшно крикнув він кудись угору.

Бембі не встиг навіть здивуватися, аж згори, і справді подібні до ляльок-маріонеток, підвішених за шию на грубезних мотузках, спустили весь їхній загін. Бембі з жахом дивився на цих мертвих чоловіків, з якими він служив не один рік, на вивалені язики та посинілі обличчя, на тяжкі військові черевики, що не діставали до землі якихось кількадесят сантиметрів. Упізнавав когось, когось — ні. Раптом повішені закружляли по колу, затанцювали, ніби десь угорі, під куполом, запрацювала карусель. Серед танцюристів він устиг помітити Іванича.

— Начальство запрошує тебе до танцю! — знову вступив бородань. — Це наказ!

Переляканий до смерті Бембі лише коротко поскиглював. Його завжди переконували, що він ніколи не відповідатиме за свої дії, і від того, що його так обманули, йому було по-дитячому страшно.

Бембі зібрався був просити про помилування, але тільки-но відкрив рота — і відчув, як знайома вже рука боляче вчепилася йому в ліву щоку і затулила рота. «Ох, невже?!» — майнуло йому в голові. Утім, білявка, яка справді стояла у нього за спиною, не дала довго думати. Відпустила рот, Бембі ковтнув повітря на повні груди й почув, як вона шорхнула об коробок сірником, викликаючи вогонь. Зауважив дивний жест бороданя, від якого калюжі під ногами миттєво й різко запахли бензином. З-поза його плеча полетів у калюжу запалений сірник, під ногами стало гаряче, побратими у зашморгах закружляли над головою веселіше.

Публіка на трибунах дивилася мовчки. Із сумом, із розумінням, без жалю.

Бембі охопила паніка, він намагався якось вирватися з пастки, але тільки й міг, що смикатися і верещати. Раптом бородань наблизився до нього впритул, заспокійливо торкнувся плеча:

— Не верещи так. Умирати треба гідно. От дивися на мене.

Він обійшов стіл, уже завойований полум’ям, всівся на охоплений вогнем стілець і спокійно дивився на Бембі.

— Я просто проконтролюю, щоб ви, виродки, потрапили саме до пекла. І щоби за жодних обставин звідти вас не випустили. Просто проконтролюю, — кинув він у бік палаючого Бембі.

Бембі востаннє смикнувся, закричав, згадав, що цього бородатого він бачив на п’ятидесятигривневій купюрі, і вивалився зі свого жахіття на мокре від поту і слини ліжко.


Олексій Чупа "Казки мого бомбосховища"
irenetrix: (Default)


"... у нас взагалі дуже дивно виглядає Закон про ветеранів. Він залишився ще радянським. При цьому у нас чомусь ветерани «вєлікой атєчественной» воювали аж до 1956 року. Постає питання – проти кого? Коли ж ця війна закінчилася в Україні? Виходить, що не в 1945-му! Зрозуміло, що війська НКВД вели боротьбу з українським підпіллям – аж до 1956 року.

Тому всі ті так звані «ветерани» там увічнені. Вони не мають жодного стосунку до німецько-радянської війни 1941-1945 років. Про це треба не просто говорити, а кричати! Треба знати їхні біографії і за яких обставин кожен з них загинув, за які заслуги його там поховали?

Це абсолютно не означає, що ці могили слід знести. Хай залишаються, бо це, навпаки, говорить про масштаб опору і напруженість боротьби українського підпілля. Але з`явитись чітке розуміння – це вороги, які загинули внаслідок успішних операцій повстанців.

Боротьба ОУН до 1956 року – це не вигадка істориків, і підтвердження цьому – ось ті могили ворогів, які поховані у Львові".

Руслан Забілий via Гал-інфо
irenetrix: (Default)
Одягла сьогодні футболку «Севастополь – це Україна».
Чоловік каже: «Це провокаційно-патріотична футболка».
Я: «?»
Він такий: «От побачить тебе росіянин, от ти подумала, як страждатиме?»
Журбинка.
Те, що викликатиме у росіян піну з рота – то провокаційна патріотичність.
Цікавий термін. Я - провокаційна патріотка.
irenetrix: (Default)
Пішла купити м’ясний фарш на ринок. Далі наводжу свій діалог з продавчинею (вівся українською):
Я (замислено): - Дайте пів- …, - тицяю пальчиком у миску з фаршем.
Продавчиня (зацікавлено): - Півмиски?
Я (нерішуче): - Нє… Пів-…
Вона (натхненно): - Півтора кілограма?
Я (рішуче): - Півкілограма.

- Надрукуйте нам, будь ласка, на чорному дизайнерському папері оце.
- Добре, це буде коштувати 65 грн аркуш.
- Е… Ні, друкуйте на простому папері.

Йду з роботи. Мене обганяють хлопець з татом.
Хлопчик: -Тато, давай швидше, я до туалета хочу.
Тато: - Так треба було там сходити ж.
Хлопчик: - Тато! Я не міг там! Там (драматична пауза) ДИРКА!
Тато: - Тоді прискорюємося.
irenetrix: (Default)
Кстати, почитала про ученого Ульянова Н. И., исследователя украинского сепаратизма. Википедия пишет следующее: "Ульянов, в отличие от других русских исследователей Украины консервативного направления, усматривает истоки украинского сепаратизма не во влиянии Польши, а в явлении запорожского казачества".

Ахах! То есть в украинском сепаратизме виноваты сами украинцы. Это прекрасно!
irenetrix: (Default)
- А у вас карти є?
- Є.
- Скільки?
- Десять гривень
- А якщо поторгуватися?
- Одинадцять.
irenetrix: (Default)
Я: в якому місті помер Іван Мазепа?
Учень: у Єврейцях!
Я: ???
Учень: у Махновцях?!
Я: ???
Учень: ну, їх дуже не люблять росіяни!
Я: може у Бандерцях?
Учень: точно!

Василь Павлов via Facebook
irenetrix: (Default)
Почитала я "Трубадури імперії" Єви Томпсон там, де про "Війну і мир" Толстого. Дійшла висновку, що українській літературі конче необхідний такий роман. 4 томи поганої прози, зі вставками про артилерію та польською. Називатися буде "Зрада та перемога". Роман у чотирьох частинах ні про що.

Profile

irenetrix: (Default)
irenetrix

September 2017

S M T W T F S
     1 2
34 56789
10111213141516
17181920212223
24252627282930

Syndicate

RSS Atom
Page generated 19/9/17 17:04

Expand Cut Tags

No cut tags